Опубліковано: 14 вересня 2008 року
Так в серцях вигукнув п'ятирічний син моїх знайомих буквально через кілька місяців після народження молодшого брата. Батьки були в шоці: вони вважали, що старший має любити молодшого тільки за те, що він його рідний брат. Насправді, реакція дитини на появу в сім'ї новонародженого багато в чому залежить від того, наскільки грамотно батьки зуміли підготувати її до такої важливої події.
Дитячі психологи радять починати розмову про майбутнього братика чи сестричку, використовуючи доступні для дитини приклади. Наприклад, показати маленьких кошенят, що народилися в сусідської кішки. Вони абсолютно безпорадні, не можуть самостійно знаходити їжу, навіть після їди мама-кішка, наприклад, масажує кошенятам язиком животики, щоб їжа перетравлювалася.
Така сама розмова може виникнути при читанні оповідань про тварин або при перегляді мультфільмів. Зворушливі діснеївські історії "Король Лев", "Бембі" або "Дамбо" про маленьких левеня, оленя, слоненя теж допоможуть сформувати позитивне ставлення до новонародженого. Адже навіть кіт Том і мишеня Джері, які завжди б'ються на екрані, залишившись віч-на-віч з маленьким, забувають про свою ворожнечу і зворушливо піклуються про малюка до приходу його батьків.
Про майбутнє перебування мами в пологовому будинку - впродовж п'яти днів, а може й більш тривалий термін - дитині краще повідомити наперед. Адже малюки часто болісно сприймають розлуку. Розкажіть дитині, що це не звичайна лікарня, а дуже добра, де маму познайомлять з маленьким і навчать про нього піклуватися. При цьому потрібно постаратися захистити дитину і від страхів дорослих. У цей період малюк повинен отримувати тільки позитивну інформацію.
Дуже багато важить перше знайомство з новим членом сім'ї. Його вигляд може спантеличити старшу дитину. Тому, навіть якщо вона й була нормально налаштована на появу брата або сестри, нерідко радість поступово змінюється на розгубленість, подив, роздратування і навіть гнів, адресований батькам і новонародженому. Деякі навіть пропонують кудись подіти це галасливе й несимпатичне, з їхньої точки зору, створіння або повернути його назад у пологовий будинок. Тим більше, що мама й тато весь час з ним возяться, а гратися з ним, як з лялькою, не можна, воно весь час плаче, заважає дивитися телевізор...
Нерідко старший, бажаючи повернути батьківську любов (як йому здається, назавжди втрачену), починає наслідувати немовля: вередує, зображує безпорадність, проситься на руки... Ситуацію можна змінити, лише постійно демонструючи свою любов і прихильність рівною мірою до всіх дітей. Незважаючи на весь сумбур першого тижня перебування новонародженого вдома, важливо не забути, що в сім'ї є і старша дитина, і надавати увагу також їй - частіше звертатися з проханнями, не ігнорувати запитання, по можливості не робити зауважень, особливо в різкій формі. Реакція на зауваження навіть у слухняної дитини може бути прямо протилежною - образа на молодшу: її, мовляв, всі люблять, а мені дістаються одні догани.
Важливо зайвий раз нагадати вашій старшій дитині, як її всі люблять, як всі домашні потребують її допомоги. А в останньому дитина переконається, якщо мама і тато будуть постійно радитися з нею: "Ну що, почитаємо книжку? Чи спочатку поміняємо маленькому повзунки, а то він буде плакати?", "Як же нам навчити сестричку тримати брязкальце? Може, ти покажеш, а вона буде дивитися на тебе і вчитися?". Словом, потрібно знаходити способи показати дитині, що вона робить спільну справу, навіть якщо її участь більше перешкода, ніж допомога.
Не варто порівнювати дітей - це може тільки загострити суперництво.
Головне - пам'ятати, що любов до братика або сестрички може виникнути не одразу. Тому наберіться терпіння і створіть всім дітям атмосферу безпеки, потрібності й любові.
tovarish.com.ua