Опубліковано: 15 вересня 2008 року
Для дорослих розрив відносин з партнером не минає безслідно, для дітей же - це серйозна психологічна травма. Адже малюкові важко зрозуміти, що колись мама і тато взагалі не знали одне одного, були зовсім чужими людьми. Для нього батьки, їхня сім'я - це цілий світ. Нехай в чомусь недосконалий, іноді несправедливий і незрозумілий, але такий звичний і затишний. Тому коли справа доходить до розлучення, в свідомості дитини відбувається крах Всесвіту.
Щоб надалі його осколки не поранили душу маленької людини, не заважали нормальному формуванню відносин між людьми, дуже важливо, щоб від самого початку дорослі поводилися правильно.
- Дитині - все одно, хлопчику або дівчинці - потрібна повноцінна сім'я: мама і тато, - говорить сімейний психолог Олена Дубровник. - Особливо тоді, коли вона починає усвідомлювати своє "я", визначати своє місце в суспільстві та сім'ї. Відсутність в сім'ї тата особливо вразливі малюки можуть сприймати як власний недолік, виправити який їм несила, як, скажімо, вирости або відучитися шепелявити. А це веде до формування стійкого комплексу неповноцінності.
У такій ситуації малюкові дуже важлива увага не тільки мами, а й усіх родичів чоловічої статі. Тоді, у відповідь на хвалькуваті розповіді друга про те, як той "ходив з татом грати на автоматах", він скаже: "Ну і що? А ми з дідусем вчора грали у футбол". З такою дитиною доведеться частіше спілкуватися: ходити в театри, цирк, зоопарк, на виставки, разом читати книжки або готувати вечерю, обговорювати подію дня і будувати плани. Словом, робити все, щоб якомога менше залишати малого віч-на-віч з сумними думками.
- Як пояснити дитині, чому батьки розлучаються?
- Повідомити дитину про розлучення необхідно, причому відразу ж після того, як батьки прийняли остаточне рішення. Зовсім маленькому можна сказати приблизно таке: "Бачиш, як ми з татом весь час лаємося і сваримося? Адже і ти не зміг би жити в одній квартирі з Петриком Кузьменком, з яким ви завжди б'єтеся в садочку. Ось і ми з татом вирішили пожити окремо". Головне, щоб малюк зрозумів: хоч батьки і розлучаються, вони, як і раніше, залишаються його татом і мамою і, як раніше, піклуватимуться про нього і проводитимуть разом дозвілля.
- А як розповісти про батька, якого малюк зовсім не пам'ятає?
- Краще сказати менше, ніж сказати погане. У дитини не може бути поганого батька. Звичайно, не варто вигадувати й відверті казки. Якщо відносини розірвані повністю, і у дитини немає можливості спілкуватися з родичами по лінії батька, то можна сказати, що той у відрядженні й повернеться дуже не скоро. З часом дитина про все дізнається і зрозуміє. Але навіть якщо вона почує від когось всю правду (наприклад, батько у в'язниці), слід намагатися пом'якшити удар. Сказати, що тато добрий, просто він помилився. Неповага до батька, яким би він не був насправді, з часом може перейти і на матір: як вона могла жити з таким?
- Після розлучення багато мам не хочуть, щоб дитина навіть бачилася з батьком і його родичами.
- Таке зустрічається не так вже рідко. Навіть у найліберальнішої мами у підсвідомості ховається думка: а раптом бабця з дідом налаштують дитину проти мене? Але повністю розірвати кревні узи практично неможливо, їх можна лише послабити. Малюк не може любити чи не любити, сумувати або забувати своїх близьких, керуючись рішенням суду. Тому, незважаючи на образи і неприязнь, колишнє подружжя має домовитися про організацію спілкування з дитиною - вона потребує любові обох батьків. Стосується це й інших родичів - бабусь, дідусів, тіток, дядьків тощо.
При цьому спілкування з тим із батьків, який не живе разом з дитиною, не повинно дуже вибивати останнього зі звичного ритму життя. Деякі "недільні" татусі прагнуть в один вихідний "упхати" все: дорогі подарунки, атракціони в Гідропарку або зоопарку, "Макдональдс" - не усякий дорослий спокійно засне після такого "калейдоскопа". Краще спілкуватися з дитиною так, як спілкувалися у вихідні дні до розлучення: пограти разом вдома, піти погуляти на дитячому майданчику. Незвичайним хай буде щось одне - або жадана іграшка або похід в зоопарк.
Батьки повинні укласти між собою своєрідний договір - правила спілкування з сином або дочкою:
не обговорювати у присутності дитини слова, вчинки або дії одного з подружжя;
не використовувати дитину як шпигуна, випитуючи у неї подробиці життя колишнього чоловіка або дружини;
якщо батько прагне активно брати участь в житті дитини, мама повинна обговорювати з ним найважливіші рішення;
оскільки кожний з батьків посідає особливе місце в житті дитини,
це місце повинно бути всіма визнано. Тому фотографії, привітання з днем народження, прізвище, яке носить малюк, без його згоди не повинні викидатися, заборонятися або змінюватися.
www.tovarish.com.ua