Опубліковано: 30 липня 2009 року
Мій синочок знав букви в два роки, читав у чотири, з пуп’янка був закоханий у комп’ютер і тепер щоденно вражає мудрими і оригінальними висловами... Є привід пишатися. І я це роблю. Але ось що цікаво. Таких маленьких мудреців і геніїв зараз є чимало!
Так. Сучасні діти розумово розвинуті і надзвичайно ерудовані. Нам, дорослим, здається, що таким обізнаним істотам потрібно йти до школи якнайраніше. У садочку нудно. А в школі треба буде вчитися аж 12 років! Звичайно, це аргументи вагомі. Але вони не повинні бути основними. Насамперед, під час прийняття рішення необхідно враховувати індивідуальні особливості дитини, її психологічну та фізичну готовність. Жодні рекомендації Міносвіти чи будь-якої іншої установи, досвід друзів і сусідів, старших дітей не можуть відігравати вирішальної ролі. Єдиний орієнтир – особисто майбутній школярик. Наприклад, розумна і старанна дівчинка, дещо флегматична, але дуже слухняна буде готова і в 6 років сидіти за партою, а такий шустрий, безпосередній хлопчик, як мій син, котрий любить поговорити з дорослими на важливі теми і мріє на уроках про політ на космічному кораблі, матиме і в сім немало проблем.
Тому батькам треба запастися знаннями, терпінням і задіяти всю свою мудрість, щоби прийняти правильне рішення.
Готовність №1. Фізіологічна
„Моя дитина часто хворіє”. Під цим висловом може підписатися абсолютна більшість мамусь. Я не виняток. Справді, малюки 21 століття не вирізняються ні міцним здоров’ям, ні сильними м’язами, ні витривалістю. Це відзначають і педіатри, і психологи, і педагоги. Відчувається явний перегин у розвитку. І це не може не впливати на якість життя та, звичайно ж, на здатність вчитися.
Тому для початку проведіть міні-тест на фізіологічну готовність. Ми з сином проводили. Не все було на „відмінно”, але дозвіл на навчання ми отримали.
Спробуйте і ви.
Малюк фізіологічно вже першокласник, якщо:
може дотянутися рукою до верхньої частини протилежного вуха через маківку;
втратив 1-2 молочні зуби (саме з цим у нас були проблеми – ніяк не випадали);
у нього сформовані суглоби пальчиків і колінних чашечок (вони замінили дитячі ямочки), гарно виражена арка стопи;
вільно кидає і ловить м’яч, стрибає на одній нозі;
навчився зав’язувати шнурки, защіпати блискавку і ґудзики;
у нього добре розвинена дрібна моторика: вміє різати ножицями, грає в пальчикові ігри, добре справляється з пластиліном...
під час рукостискання відводить великий палець долоні.
Це загальні показники. Якщо більшість із названого в нормі, радійте - перший бал на користь школи ви отримали.
А далі мова піде про стан здоров’я. Якщо дитина має хронічні захворювання (від серцево-судинних до аденоїдиту чи тонзиліту), то поговоріть з лікарем, котрий веде вас з самого початку лікування. Можливо, варто буде почекати зі вступом. Це ж стосується і дітей, яких відносять до категорії тих, хто часто хворіє. Щоправда, за нормами ВОЗ такими вважаються діти, у яких ГРВІ, ГРЗ та грип трапляються близько 8 раз на рік! У вас так? Тоді треба дати малечі відстрочку до 7 років.
У будь-якому випадку присвятіть літо перед першим класом оздоровленню та зміцненню малюків: море (більше трьох тижнів), вітамінізація, імунізація. Підлікуйте хронічні хвороби. Як це зробили ми. Нам вдалося консервативним шляхом вилікувати аденоїди. Як наслідок - жодного дня пропуску через аденоїдит.
Готовність № 2. Дидактична
Вимоги до рівня знань, котрими має володіти дитина перед вступом до школи, багато в чому залежать від самого навчального закладу. Загальноосвітня школа і спеціалізована гімназія будуть по-різному оцінювати дітей. Перша, взагалі, повинна прийняти всіх малюків, котрі проживають у районі, незалежно від рівня підготовки. Спеціалізований заклад влаштує конкурс і відбиратиме найкращих (у їхньому розумінні!) учнів.
З власного досвіду знаю, що і у кожного вчителя будуть свої вимоги. Без суб’єктивізму тут не обійтися. Одна вчителька настільки була зачарована комунікабельністю і відкритістю моєї дитини, що практично нічого не запитувала. А інша – провела справжній іспит з усіх предметів і вказала над чим треба працювати. Цікаво, що перша була з гімназії, друга – зі спеціалізованої школи.
Проте існують загальні вимоги до знань майбутнього першокласника, на які слід орієнтуватися, готуючи його до вступу.
Знання дають можливість легше пройти період адаптації: менше сили піде на букви та цифри, більше - на звикання до кардинальних змін у житті.
Майбутній школярик повинен:
співставляти звук і слово, яке починається з цього звуку;
читати слова з 2-4 складів;
читати зі швидкістю 8-10 слів на хвилину;
знати геометричні фігури і порівнювати форми;
рахувати до десяти (і в зворотньому порядку), вміти додавати і віднімати (дуже прості приклади);
знатися на кольорах;
будувати поширені речення (не обов’язково добре вибудовані), розповідати, що бачить на картинці;
складати прості пазли;
читати напам’ять віршики, співати пісеньки, проговорювати скоромовки;
розмальовувати, не виходячи за контур;
писати друкованими буквами.
Готовність № 3. Психологічна
Ну а зараз, про найголовніше. Навіть фізично сильна та добре обізнана дитина може бути психологічно не готова до регулярної пізнавальної діяльності. Тому варто поговорити зі шкільним психологом.
І батькам слід знати, на що звертати основну увагу, оцінюючи готовність до школи:
Ми пройшли декілька психологів: все вибирали школу, і в кожній з них нас чекало своє випробування. Я думала так: якщо хоча б один із спеціалістів скаже, що сину ще рано до школи, він залишиться у садочку. Такого нам не сказали. Ми в школі. Вчимося, хоча певні проблеми є. Все-таки він виявився не дуже готовий. Особливо, що стосується вимог „тихо сидіти, працювати, слухати, а не мріяти на уроках”.
Мотивація
Поставте дитині запитання: „Навіщо ти йдеш до школи?” І спробуйте зрозуміти, до якої категорії відноситься її мотивація.
Навчальна – звичайно ж, найкраща. Дитина хоче знати і розуміє, що в школі ці знання дають. Заради отримання бажаного, вона приймає правила, навіть якщо їй інколи нудно і важко. Всі діти люблять дізнаватися щось нове, але майбутній школярик повинен вміти надовго запам’ятовувати отримані знання, ділитися ними, отримувати задоволення саме від знань, а не від гри в школу...
Соціальна - випливає з пояснень, що в школі будуть нові друзі, вчителька... там буде весело і добре. Це непогана мотивація. Такий малюк буде вчитися заради того, щоб отримати визнання. Але існує ризик, що потім він може швидко охолонути.
Мотивація досягнень – дитина хоче мати гарні оцінки, заслужити похвалу мами, стати найкращим „англійцем” класу... Тут теж багато позитиву: дитина прагне результату, але зацикленість на ньому може призвести до втрати інтересу. Декілька невдач, відсутність повали чи акцент на недоліках зі сторони вчительки - і все: „Я більше не піду до школи”.
Ігрова – найнесприятливіша мотивація. Така дитина в школі збирається гратися. І буде це робити. Вчителька? Та вона ж теж учасник гри, тому не обов’язково ставитися до її вимог серйозно. Така позиція малюка свідчить, що він абсолютно не готовий до школи. Не варто сподіватися, що він звикне і це мине без шкоди для його здоров’я. Почекайте зі вступом.
Дуже важливо і те, до якого типу темпераменту відноситься дитина, який в неї характер, наскільки контактний і толерантний.
Рухливий і збудливий холерик у шість років ще нетерплячіший, ніж у сім. Якщо ви бачите, що він не може всидіти спокійно понад 15 хвилин, не відправляйте його до школи. Яскраво виражений флегматик, який нікуди не встигає, дуже повільно переодягається, багато розмірковує перед тим як написати слово теж вимагає більше часу на підготовку до першого класу.
Такі риси, як задиркуватість, нетерплячість, агресивність чи, навпаки, надмірна сором’язливість теж є приводом почекати зі школою.
І ще, що би там не казали, але програма наших шкіл розрахована на семиліток. На жаль, практично ніде не формують класи за віком. Хоча, про необхідність особливого підходу до шестиліток заявляють скрізь. Але в межах одного класу вчителям просто бракує часу і сили, щоби приділяти увагу шестирічним малюкам, створювати їм м’якіші умови, витрачати на них більше часу... Наша вчителька постійно зазначає, що мій син дуже розумний, але... такий маленький. А вимоги тривають, бо... ПРОГРАМА!
Якщо б я знала все це минулого року, я б віддала малого у сім років: відправила би ще на одні курси підготовки, завантажила би різними гуртками...
Але це моя суб’єктивна думка. Що робити вам? Вирішуйте самі. Успіху вам!
Джерело: «Космо».