Любов. Життя з коханням і без нього

Життя з коханням і без нього

Опубліковано:05 листопада 2008 року

Час від часу і самотні, й одружені забувають своїх коханих і друзів, і кидаються в безодню нерозділеного кохання. Цікаво, навіщо їм це потрібно? І чому нам іноді доводиться жити поряд із людиною, яка вже давно стала чужою, а шаленого кохання наче й не було.

Спочатку приходять нудьга й утома від стабільних стосунків. Вам хочеться чогось новенького, цікавого. Ви ходите по магазинах, приміряєте то одне вбрання, то інше... Ні, все не те. А потім ви раптом зустрічаєте його або її, і це дозволяє вам знову відчути вже давно забуте почуття закоханості.

Ви починаєте зустрічатися, все йде добре, він (вона) звертає на вас увагу, дивиться на вас довгим поглядом і зводить з розуму усмішкою. І раптом, причому досить швидко, втрачає до вас усякий інтерес. А ви, замість того, щоб відповісти йому (їй) тим же, чомусь вирішили, що ця людина вам просто необхідна. Вас немов заворожує холод його неприступності. Щодня він (вона) з'являється, коли хоче, зникає й не телефонує, забуває про ваш день народження, а згадавши за кілька тижнів – приходить без подарунка, недбало скинувши черевики й заявляє: «В мене всього година часу...». Здавалося б, що в такій ситуації треба відповісти нахабі щось неприємне і зачинити двері перед носом. Але чому ж тоді ви чекаєте його дзвінків із завмиранням серця, а коли він нарешті приходить, готові йому все вибачити? А що найдивніше – у цієї людини багато недоліків, і ви це прекрасно знаєте, однак вам здається, що жити без неї ви не можете. Чому? Що поганого в цьому стані, навіть якщо це наркотик? Адже він такий приємний! – переконуєте ви. Не забувайте, що закоханість не має ніякого відношення до кохання. Людина не може жити під постійним допінгом, особливо тому, що це, як ви помітили, приємно. Через якийсь час починається емоційний спад.
Не секрет, що всі ми так чи інакше повторюємо сценарій взаємин між батьками або діємо всупереч цьому сценарію. Якщо мати й батько не дарували одне одному ніжності й тепла, ми засвоюємо цей урок і підсвідомо шукаємо в спілкуванні з протилежною статтю те, до чого з дитинства звикли. Якщо ваш обранець не відповідає взаємністю, то не обов’язково він має бути зовні або рисами характеру схожий на батька. Але якщо в дитинстві дівчинці доводилося боротися за увагу емоційно холодного батька, вона звикає до того, що почуття не даються просто так — їх треба вимагати або домагатися всіма можливими способами. І «фатальний» коханий забезпечує їй звичне з дитинства відчуття покинутості. Поруч з цією людиною вона, як це не парадоксально, почуває себе як удома – зручно, «правильно». Саме це відчуття туги, самотності й розпачу, що супроводжує наші драматичні романи, сприймається нами як справжня любов, що запам'ятовується на все життя. Але чому ж тоді час до часу нерозділене кохання наздоганяє й жінок, що виросли в щасливих родинах, де батьки сердечно й уважно ставилися одне одного й до дітей? А тому, що ситуація, коли ми кохаємо й кохані, наближає нас до дверей Палацу одружень, за якими – рутина, діти, побут, передбачувана одноманітність. І хоча від добра добра не шукають, іноді хочеться знову відчути себе живим, хочеться якось підірвати цей налагоджений добробут так, щоб зникав апетит, а серце стискувалося й билося швидше.
Якщо вам усе ж таки довелось зіштовхнутися з нерозділеним коханням, то не варто мучити серце, і тим більше робити це часто. Якщо ця біда трапилася з вами декілька разів у житті, вважайте її засобом від нудьги. Якщо ж кожне ваше захоплення, невблаганно переходить у нещасливе кохання – починайте бити на сполох. Скажіть «стоп», залишіть плисти по хвилі звичних емоцій, проаналізуйте свою поведінку й зрозумійте, на який гачок ви потрапляєте у відповідальний момент вибору коханої людини. Тепер подивіться на свого чергового «фатального» і зрозумійте: ви не можете переробити холодну яка не любить, вас людину, зробити її такою, якою вона просто не може бути. Виходить, вам потрібно шукати іншу!

Уявна помста від нерозділеного кохання

Людина, яка страждає від нерозділеного кохання, здатна в цей період на необдумані речі. Іноді такі ситуації можуть доходити до трагічних. Однак, щоб цього не сталось, психологи радять помститись своєму обранцеві. Але така помста повинна бути уявною. Це і є реальним шансом зцілитись від хвороби під назвою кохання.
Треба усвідомлено робити паузи. Якщо ви образилися на об'єкт своєї пристрасті – спробуйте зробити глибокий вдих і зізнатися собі: «Так, зараз почну мститися. От вдихну й почну знищувати гада...» Зрозумійте цю різницю, адже в такий спосіб ви, навіть не помічаючи цього, не розумієте, що вже встали на стежку війни. Для вас образа й помста – суцільна чорна смуга, де немає пробілів. А далі треба представити різноманітні варіанти помсти й до повного емоційного задоволення подумки реалізовувати свої бійцівські якості в боротьбі за справедливість. Краще це зробити таким чином, ніж реально завдати шкоди іншій людині або самому собі. У житті, ображаючись, ви тільки накопичуєте усередині себе агресивні образи й починаєте сприймати навколишній світ через призму помсти, що призведе до хвороб і конфліктів.

Любов неможливо зробити вічною, але продовжити її – реально!

Щоб не наближати того часу, коли ви будете кохати, а ваш обранець почне втрачати почуття до вас, зробіть усе необхідне, щоб уникнути нерозділеного кохання. Усвідомлено застосовуйте те, що називається мовою кохання, а саме: слова, дотик, час, спілкування, подарунки.

Слова – позитивні відгуки про свого коханого або кохану, теплий відгук про його вчинки, зовнішність тощо. Це фрази про любов, які ніколи не набриднуть, особливо, якщо вони сказані із щирістю. Щирі компліменти кожна людина ладна слухати нескінченно, навіть якщо вона удає, що їй байдуже.

Дотик – це торкання не тільки під час сексу, але й поза ним. Змінюйте все, що можливо й неможливо змінити: місце зустрічі, еротичні ігри, сексуальні сценарії, підручні засоби й інструменти. Якщо людина близька – даруйте їй ніжності просто так, без приводу й вона завжди буде почувати вашу близькість.

Час – це ви самі. Якщо ви не приділяєте людині свого часу, ви не приділяєте себе їй. Скільки часу за тиждень ви провели разом? Ходили в театр? Гуляли в парку? Відвідували друзів? Все це показник небайдужості до життя іншої людини, навіть якщо ви дуже зайняті й ваш час коштує сто тисяч доларів за хвилину.

Спілкування – як розкіш, а не як засіб передачі інформації. Наскільки ви вмієте жити життям коханої людини? Чи знаєте, чим вона живе? Чи вмієте розділяти й підтримувати її інтереси й цінності?

Подарунки – не ритуальний, запланований букет квітів на 8 Березня, а несподіваний й раптовий. І просто так і з будь-якого приводу: День Танкіста або День Паризької Комуни. Подарунки стимулюють, підбадьорюють, збуджують почуття подяки.