Здоров'я. Дерматит

Дерматит

Опубліковано 28 жовтня 2008 року

Дерматит — запальне ураження шкіри. Назву «дерматит» носять багато захворювань шкіри, наприклад себорейний дерматит, атопічний дерматит, герпетиформний дерматит та ін.

Контактний дерматит і токсидермія
Зазвичай про дерматити говорять, маючи на увазі короткочасні запальні стани шкіри, викликані відомою причиною (фактором). Вони можуть передаватись при безпосередньому контакті зі шкірою та проникати в неї через кров. У першому випадку захворювання називають контактним дерматитом, а в другому — токсидермією. Наприклад, якщо реакція запалення в шкірі виникла при використанні крему з лікарськими речовинами, то це контактний дерматит, якщо ж речовину дали в таблетках і виникло висипання — токсидермія. У практичній діяльності лікарі часто виявляють так званий контактний дерматит, який має характерну локалізацію — у місці дії алергену. При цьому спостерігають зміни в епідермісі та глибших шарах тканини шкіри. Алергенами найчастіше є речовини різної природи (хімічні, рослинні, біологічні), найчастіше розчинні в жирах шкіри і тотожні з епідермальними клітинами.
На відміну від попередніх видів алергії контактний дерматит у людей не є системним захворюванням і за характером алергійних реакцій його можна зарахувати до уповільненого типу.

Простий контактний дерматит
Фактори (подразники), які викликають дерматит, можуть бути різного характеру. Реакція на них також може бути різною. Вплив сильного подразника (наприклад, при опіку, потраплянні кислоти чи лугу) спричиняє просте запалення — простий контактний дерматит. Це захворювання можуть викликати такі подразники: тертя, тиск, променеві чи температурні впливи, кислоти та луги, речовини деяких рослин (кропива та ін.).
При простому контактному дерматиті відбувається пряме пошкодження тканин шкіри. Виникнення простого дерматиту та його перебіг визначаються силою та тривалістю впливу (наприклад, ступеня опіків).
Симптоми простого контактного дерматиту з’являються відразу чи невдовзі після першого контакту з подразником, а ділянка ураження відповідає ділянці контакту.
Прикладами простого дерматиту є опрілості, температурні та хімічні опіки, обмороження. Іноді дерматит може проходити в хронічній формі, при тривалому впливі подразника. Якщо для гострих дерматитів є характерними гостре запалення, а іноді — утворення пухирів та ділянок некрозу, які залишають рубці, то для хронічних — застійний набряк, синюшність, потовщення шкіри в ділянці постійного впливу.
У лікуванні простого дерматиту першим кроком є припинення впливу подразника. Наприклад, у лікуванні хімічних опіків є ліквідація реагента з поверхні шкіри.

Алергійний дерматит та екзема
В основі алергійного дерматиту лежить реакція на певну речовину, яку називають алергеном. Алергійні дерматити, так само як інші форми алергії, виникають у людей, які мають до них схильність. На відміну від атопічного дерматиту (найпоширенішої форми алергійних реакцій) при алергійному контактному дерматиті сенсибілізація відбувається відносно одного алергена і тільки при контакті з ним.
Алергійний контактний дерматит, на відміну від простого, розвивається не відразу після контакту з подразнювачем і не при першому контакті. Для того, щоб алергійна реакція (сенсибілізація) сформувалася, потрібно щоб від першого контакту пройшло кілька тижнів. Тоді при повторному контакті розвивається дерматит. Запальна реакція зовсім не відповідає інтенсивності впливу подразника, який не викликає змін у людей без алергії. Може уражатись велика поверхня шкіри. Через декілька днів усі елементи висипу на шкірі утворюють тверду шерстку кірку, при продовженні контакту з алергеном свербіж стає нестерпним. Це явище називають екземою, поверхневим дерматитом.
Екзема — алергійне захворювання, яке виявляється багатоморфним висипом, з’являються на шкірі пухирці і утворюється кірка. Є різні види екземи, наприклад, мікробна екзема, в основі якої лежить бактерійна алергія, тобто винуватці її — мікробні алергени. Вона починається нерідко з того, що розповсюджуються по шкірі гнійнички або виразки. Буває також себорейна екзема, що локалізується на волосистій частині голови, обличчя, грудей, з утворенням жирних жовтих лусок, з різко вираженим свербінням. Екзематозну реакцію можуть спричинити ліки, укуси комах (бджіл, блох, комарів, клопів), харчові продукти. Існує можливість появи алергійної реакції на паразитів самої людини (мікроби, найпростіші, глисти). Вона може бути пов’язана з різноманітними професійними факторами — солями хрому, нікелю, фарбами, продуктами перегонки нафти, синтетичними смолами. Часто алергени, які викликають ураження шкіри, спричиняють також алергійні захворювання інших органів і тканин — бронхіальну астму, алергічний нежить, харчову алергію. Тому так часто зустрічаються хворі з так званою поліморфною алергією.

Як вилікувати алергійний контактний дерматит?

Для цього потрібно знати алерген. Якщо алерген невідомий, захворювання може повторитись знову. Зробивши тести на алергію (алергійні шкірні проби), Ви зможете позбутися від усіх проявів дерматиту та екземи назавжди.
Себорейний та періоральний дерматит
Себорейний дерматит — це хронічне запальне захворювання, яке уражує ті ділянки голови і тіла, на яких розташовані сальні залози. Найчастіше це ділянки волосистої частини голови, лоб, щоки і носо-губні складки. Лупа часто вважається легкою чи початковою формою себорейного дерматиту.
Причиною лупи і себорейного дерматиту найчастіше всього є комплекс факторів, які призводять до розмноження на шкірі, яка багата на сальні залози, дріжджових грибків роду Malassezia. Це липофільні мікроорганізми, для вирощування яких в чашку Петрі необхідно наливати масло. Ці грибки виділяються із шкіри більшості людей. У нормі — це нешкідливі бактерії шкіри — комменсали. Тому захворювання не можна вважати тільки інфекційним в зв’язку з тим, що ми є носіями цих грибків.
За відповідних умов, організм втрачає можливість контролювати ріст Malassezia. Розмноження і життєздатність грибків призводить до посиленого лущення шкіри. Взагалі, лущення це захисний організм, за допомогою якого наша шкіра намагається звільнитися від сторонніх речовини, які потрапили на неї. Цей процес контролюється клітинами імунної системи. Взаємозв’язок себорейного дерматиту й імунітету відомий здавна.
Так, себорейний дерматит вважається одним із найбільш ранніх проявів СНІДу і ВІЛ - інфекції.
Одною з близьких до себорейного дерматиту і вугревої висипки патологій є періоральний дерматит. Цей стан розвивається, як правило, у жінок і охоплює близькі до роту ділянки, не наближаючись, однак, впритул до червоної лінії губ.

Атопічний дерматит
Атопічний дерматит — дуже складне хронічне захворювання, генетично обумовлене запальним ураженням шкіри алергічної природи. Його можуть викликати кілька факторів - алергенів водночас, і при цьому не тільки контактних, а й тих, які потрапляють при вдиханні (пилюка, бактерій) чи з їжею (харчова алергія).
Атопічний дерматит це хронічне запальне захворювання шкіри алергійного походження.

Це неінфекційний (незаразний) стан зі спадкоємною схильністю, для якого характерний тривалий перебіг з періодичною появою висипки на різних ділянках тіла, котрій завжди передує шкірна сверблячка.
Синонімами атопічного дерматиту у дорослих є нейродерміт та екзема, а в дітей — діатез.
Діатез (також атопічний, або ексудативний діатез) — це традиційна назва атопічного дерматиту в грудних дітей.
Атопічний дерматит зазвичай розвивається в ранньому дитячому віці і згодом проходить, проте може залишатися на все життя.

Лікування дерматиту

Для кваліфікованого лікаря - дерматовенеролога лікування контактного дерматиту не є проблемою. Щоб ліквідувати симптоми запалення, є багато безпечних засобів.
Проте часто в лікарів виникає проблема, пов’язана із встановленням діагнозу, особливо при хронічних дерматитах.
Ще складнішим є визначення причини виникнення алергійного контактного дерматиту (екземи) та ефективна патогенетична терапія себорейного та періорального дерматиту.