Здоров'я. Екстракорпоральне запліднення

Екстракорпоральне запліднення

Опубліковано 27 листопада 2008 року

Екстракорпоральне запліднення з наступним переносом ембріонів у матку матері (ЕКЗ)

здійснюють за стійкої непрохідності маткових труб. Дітей, які народилися завдяки застосуванню цього методу, у побуті часто називають "пробірочними" дітьми, тому що етапи розвитку яйцеклітини й ембріона, що звичайно проходять у матковій трубі в перші 2–3 дні після запліднення, при ЕКЗ відбуваються в штучних умовах — "у пробірці".

Метод складається з таких етапів:
Уточнення характеру і причин безплідності;
Призначення препаратів, що стимулюють ріст кількох фолікулів — індукція суперовуляції;
Оцінка відповіді яєчників на застосування зазначених препаратів за допомогою серії ультразвукових і гормональних досліджень — гормональний і ультразвуковий моніторинг;
Визначення моменту, коли варто зробити пункцію фолікулів (якнайближче до природної овуляції), що робиться за допомогою ультразвукових досліджень і визначення концентрації гормонів у сироватці крові чи сечі;
Пункція фолікулів, добування з них яйцеклітин, приміщення їх у спеціальні умови;
Одержання і підготовка сперматозоїдів;
З’єднання яйцеклітин і сперматозоїдів (інсемінація яйцеклітин) у "пробірці" і приміщення їх у інкубатор на 24–42 години;
Перенос ембріонів у матку матері;
Призначення препаратів, які підтримують імплантацію і розвиток ембріонів;
Діагностика вагітності;
Ведення вагітності і пологів.

Ефективність ЕКЗ на сьогоднішній день складає в середньому 20–30%, але в деяких центрах перевищує 50%. У зв’язку з високою ефективністю ЕКЗ сьогодні цей метод застосовують практично за всіх форм безплідності.
При ЕКЗ можлива преімплантаційна діагностика генетичних захворювань. З отриманих у жінки яйцеклітин відбирають тільки генетично здорові, запліднюють їх "у пробірці" і переносять ембріони у матку матері.
Етапна підготовка до екстракорпорального запліднення
Спочатку проводиться обстеження подружньої пари та готують до однієї з програм ДРТ (допоміжних репродуктивних технологій) (за показами). За відсутності протипоказань призначають препарати для стимуляції суперовуляції, проводять динамічне спостереження з використанням гормонального та ультразвукового моніторингу на ранніх стадіях фолікулогенезу для контролю за зростанням і дозріванням фолікулів та реакцією ендометрію. В циклах стимуляції суперовуляції використовують прямі й непрямі індуктори (пурегон, гонал, менопур кломіфену цитрат тощо).
За нормального розвитку фолікулів проводять трансвагінальну пункцію яйників, забір і запліднення яйцеклітин сперматозоїдами з подальшим культивуванням ембріонів in vitro та перенесенням їх у порожнину матки в належні терміни, у певній клініці IVF згідно з вибором подружньої пари.