Здоров'я.Захворювання щитоподібної(щитовидної) залози

Дисфункція щитоподібної залози

Опубліковано: 25 липня 2009 року

Щитоподібна залоза (ЩЗ) - є однією із залоз внутрішньої секреції організму, порушення функції, якої робить організм беззахисним перед відповідними захворюваннями.
Назва залози походить від слова "щит", бо за формою своєю вона схожа на нього. Це невелика залоза стежить за роботою клітин усього організму., тобто регулює процеси його життя. ЩЗ розміщена по обидва боки від трахеї і має дві частки - праву і ліву , по 6 г кожна. Маса залози та її об'єм у кожної людини індивідуальні. У жінок щитоподібна залоза зазвичай більша, ніж у чоловіків. Крім того, ці параметри дещо зменшуються з віком (після 50-55 років).
Функція здорової ЩЗ полягає у регуляції окислювально-відновних процесів у всіх тканинах, росту і розвитку організму, діяльності надниркових, статевих і молочних залоз, мозкової активності і навіть зміни наших почуттів.
ЩЗ відіграє надзвичайно важливу функцію в організмі через продукцію життєво важливих гормонів: Т3 (трийодтиронін), Т4 (тетрайодтиронін) і тиреокальцитонін. Всі ці гормои є поєднання йодових амінокислот з білком.
За одну хвилину через ЩЗ проходить близько 300 мл крові (через тканини нирки тієї ж маси протікає лише 50 мл).
Основною причиною захворювань ЩЗ є нестача йоду. Відсутність необхідної речовини для вироблення гормонів призводить до недостатньої функції ЩЗ. Скільки ж йоду необхідно для "щитовидки" Кожному віку людини відповідає своя добова потреба. Для дорослої людини ця норма становить від 100 до 250 мг. Всього у людському організмі міститься близько 25 мг йоду. Половина його перебуває у ЩЗ. Це будівельний матеріал для забезпечення організму тиреоїдними гормонами.
Йод регулює обмін речовин (зокрема білка), засвоєння кальцію і фосфору, підвищує опірність організму до різних несприятливих чинників зовнішнього та внутрішнього середовища.
Потрібно переконати усе населення країни в необхідності щоденного вживання йодованої солі ( як найдешевшого профілактичного засобу), необхідним також є застосування препаратів йоду у будь-якому вигляді: йодованих таблеток ("Йодид", "Йодид 200", "Антиструмін", біологічно активних домішок ("Меламін", "Спіруліна"). Важливим профілактичним засобом захворювань ЩЗ є споживання морепродуктів (особливо морської капусти), зелених рослин, коренеплодів, фруктів, горіхів. Саме вони містять такий необхідний для ЩЗ органічний йод. Нестача його у залозі призводить до її збільшення, розвитку вузлів, пухлини тощо
ІНШІ ЧИННИКИ РОЗЛАДУ "ЩИТОВИДКИ"
Окрім нестачі йоду існує чимало чинників, які впливають на розлади функціонування ЩЗ. До них належать: неповноцінне харчування ( особливо недостатнє вживання білків тваринного походження), забруднення навколишнього середовища. Інтоксикації, інфекції, підвищені психоемоційні навантаження, різноманітні стресові ситуації тощо. Все це негативно позначається на синтезі тиреоїдних гормонів.

Практично в кожного жителя планети в наші дні спостерігається прихована недостатність функції щитоподібної залози - гіпотиреоз. Її захворювання разом з цукровим діабетом відкривають світовий рейтинг найпоширеніших ендокринних розладів. Тілесний "щит" організму надзвичайно чутливий до нестачі йоду, стресів, несприятливих екологічних впливів, внутрішніх захворювань.
Гіпотиреоз - захворювання організму, обумовлене недостатньою секрецією щитоподібною залозою тиреоїдних гормонів, чи повним випаданням її функції. Гіпотиреоз зустрічається в жінок частіше, ніж у чоловіків. Незважаючи на велику поширеність, гіпотиреоз часто тривалий час не виявляється. Це почасти обумовлено тим, що захворювання має поступовий початок і стерті, неспецифічні симптоми, що розцінюються як результат перевтоми, інших захворювань, вагітності. При гіпотиреозі в організмі сповільнюються всі процеси. В умовах нестачі тиреоїдних гормонів енергія утворюється з меншою інтенсивністю, щщ призводить до постійної мерзлякуватості і зниження температури тіла. Іншим проявом гіпотиреозу може бути схильність до частих інфекцій, що обумовлено відсутністю стимулюючого впливу тиреоїдних гормонів на імунну сиситему. Одним з основних симптомів гіпотиреозу є постійна слабкість і почуття втоми, навіть зранку. Пацієнтів турбують постійні головні болі, часто - болі в м'язах, суглобах. Оніміння в руках, яке спостерігається часто в пацієнтів, обумовлено здавленням нервів набряклими тканинами зап'ястя. Шкіра стає набряклою, сухою, волосся і нігті хворих - ламкими. Поряд з фізичною загальмованістю, у хворих спостерігається і розумова загальмованість і часта втрата пам'яті. При гіпотиреозі через набряк тканин уражаються й органи почуттів. Хворих турбують розлади зору, зниження слуху, дзенькіт у вухах. Голос - через набряк голосових зв'язок - стає низьким; часто в сні пацієнти починають хропіти через набряк язика і гортані. Уповільнення травних процесів призводить до частих запорів. Підвищена маса тіла так само є проявом недостатності вироблення гормонів щитовидною залозою Одним із самих серйозних проявів гіпотиреозу є ураження серця. У багатьох хворих спостерігається уповільнення ритму серця - менше 60 ударів в хвилину. Іншими серцево-судинними проявами гіпотиреозу є підвищення рівня холестерину в крові. Це може призвести до розвитку атеросклерозу судин серця й ішемічної хвороби (відкладення бляшок холестерину в судинах, звуження їхнього просвіту і зменшення доставки кисню до серця), основним проявом чого є стенокардія - різкий біль за грудиною чи утруднення дихання при ходьбі, підйомі по сходам. Іншим проявом атеросклерозу може бути біль у ногах при ходьбі - "перемежована кульгавість", а також викликана недостатнім кисневим забезпеченням м'язів нижніх кінцівок. У більшості жінок спостерігається розлад менстуальної функції. Менструації можуть стати більш рясними, тривалими чи припинитися зовсім. Багато жінок при гіпотиреозі вперше звертаються до гінеколога зі скаргою на безплідність. Гіпотиреоз може супроводжуватися недокрів'ям - анемією Поряд з порушенням перетворення, у печінці бета-каротину - жовтогарячого пігменту - це може додати шкірі блідий і злегка жовтуватий відтінок. Одним з найпоширеніших симптомів гіпотиреозу є депресія, із приводу якої хворі часто направляються до психолога чи психіатра. Встановлено, що гіпотиреозом страждає від 8 до 14% людей, спрямованих до фахівця з діагнозом "депресія". Досить часто ці два захворювання важко відрізнити, особливо на початку гіпотиреозу, коли депресія може бути единим симптомом.
У 99% випадків причиною гіпотиреозу є ураження самої щитоподібної залози (первинний гіпотиреоз), у 1% - ураження гіпофіза чи гіпоталамуса (вторинний гіпотиреоз). При обстеженні щитоподібної залози виявляють її збільшення, утворення вузлів, кист чи аденоми. Присутність вузлів у щитоподібній залозі чи збільшення її обсягу прийнято називати вузловим і дифузним зобом. Вузли в 2-4 рази частіше виявляються в жінок, з поширеністю близько 20-65%.
Йод впливає на стан щитоподібної залози. Але низький рівень не відіграє абсолютної визначної ролі в розвитку вузлових і дифузних змін тканини щитоподібної залози. 25% населення, що страждають зобом, проживає в місцевості, де проводиться йодна профілактика, а індивідуальні йодні добавки далеко не завжди цілком усувають прояву зоба. На тлі достатньої (!) йодної насиченості, зміни в щитоподібній залозі відбуваються при підвищеному функціональному навантаженні. Оскільки, основною функцією щитоподібної залози є регуляція енергетичного обміну (у різних клітинах і органах), то при захворюваннях внутрішніх органів і станах з енергетичною недостатністю наростає потреба в гормонах щитоподібної залози. Спочатку, підвищене навантаження по виробленню гормонів скомпенсовані, і не виявляється змінами в залозі і якими-небудь ознакам. Пізніше, розвивається загальне і /чи локальне збільшення фолікулів, тим самим формуючи дифузний і /чи вузловий зоб. У пацієнтів з цими змінами, як правило, виявляють еутиреоїидний стан, тобто нормальну кількість гормонів. Поява змін рівня гормонів щитоподібної залози (зменшення) у сполученні з додатковими ознаками може свідчити про перехід у стан субкомпенсації (тобто більшого дефіциту функціональних можливостей щитоподібної залози). При цьому, зміни (підищення) кількості гормону гіпофізу (тиреотропного гормону - ТТГ) є закономірним, оскільки він контролює діяльність щитоподібної залози. При відновленні діяльності щитоподібної залози рівень ТТГ нормалізується. Таким чином, основою розглянутого стану щитоподібної залози є напруженість її функції у відповідь на потреби організму. Цьому сприяють: захворювання внутрішніх органів, спадкова і /чи придбана енергетична недостатність, зобогені фактори навколишнього середовища (речовини визначених продуктів харчування, і деякі речовини навколишнього середовища).

Як розпізнати захворювання ЩЗ, яка на сьогодні існує профілактика, діагностика і лікування цієї патології?
Враховуючи те, що на ранніх стадіях рак ЩЗ, у більшості випадків, перебігає безсимптомно, відрізнити звичайні вузли від ракових можна тільки спеціальними методами, тому всі пацієнти з вузловими утвореннями в ЩЗ повинні бути направлені до спеціалізованого центру.
Із зростанням випадків задавненого раку ЩЗ не зменшується і рівень смертності від цієї патології - 0,9 випадку на 100 тисяч населення по м.Києву і 0,85 - по Україні.
Аналізуючи показники задавненого раку у пацієнтів, прооперованих у Київському міському центрі хірургії та реабілітації хворих з патологією щитоподібної залози, можна зробити висновок про їх зростання. Якщо у 1998 році кількість пацієнтів у пізній стадії з метастазами становила 15 відсотків, то вже в 2002 році цей показник сягнув до 40 відсотків. Тому загальною рекомендацією для всіх мешканців Києва і прилеглих до нього територій є обов'язкове первинне обстеження у ендокринологів на місцях або у спеціалістів найближчого профільного центру.
У більшості випадків рак супроводжується іншими захворюваннями ЩЗ: багато вузловий зоб, автоімунний тиреоїдит, тиреотоксичний зоб. Діагностика раку на фоні інших захворювань складна, і такий пацієнт потребує обстеження в спеціалізованому центрі.
Золотим правилом медицини є правильна діагностика й адекватне лікування.
Скільки за останні роки з'явилося різноманітних "цілителів", які лікують "щитовидну". Виникають запитання: хто діагностував? на чому діагностували? чи дотримувалися стандартів діагностики пухлин? чи завжди сповідували принцип "не зашкодить"? Щоденно зустрічаються з хворобами цього профілю, вирішив написати про це у вашому професійному журналі.
Почнемо з діагностики. Всі жителі Київського регіону повинні мати "паспорт щитоподібної залози", тобто пройти ультразвукове обстеження щитоподібної залози. У разі виявлення вузлів у ЩЗ слід звернутися у спеціалізований центр та пройти додаткове обстеження ( тонкоголкову прицільну пункцій ну біопсію з цитологічним дослідженням), а також отримати консультацію спеціаліста. Хворі, у яких виявлено вузли у щитоподібній залозі, повинні перебувати під наглядом ендокринолога в спеціаліста центру, а також обов'язково проходити контрольні ультразвукові дослідження в динаміці.
Обов'язок кожного лікаря, який виявив пухлину в ЩЗ, - направити хворого до спеціалізованого центру для подальшого обстеження. Не припустиме лікування хворого без встановлення точного діагнозу, тому що це безвідповідальність стосовно до хворого, а також неповага до своєї професії. Саме безпечне ставлення до діагностики

( першого етапу лікувального процесу) і є причиною зростання кількості занедбаних форм раку.
Насторожує і той факт, що у разі порівняння занедбаного раку по Україні в цілому і у Києві зокрема показники тримаються практично на одному рівні.
Сьогодні є можливість стовідсотково встановити діагноз, щоб на підставі його визначитися з адекватним лікуванням. . Кожному з нас вже сьогодні необхідно подбати про власне здоров'я, увівши у щоденний раціон лише одну сто мікрограмову пігулку йоду, а ще краще звернутися до ендокринолога , щоб визначити потребу.
Одним із етапів профілактики йододефіцитних захворювань є також щорічні огляди в ендокринолога. Зробити індивідуальний паспорт щитоподібної залози сьогодні нікому не завадить. Адже рак має властивість повільно безсимптомно розвиватися, проте ракові вузлики щитоподібної залози мають певну структуру, яку вже можна помітити навіть за допомогою УЗД. Тільки лікар-ендокринолог здатний визначити, пов'язане захворювання щитоподібної залози з гормональною недостатністю чи із структурними змінами в ній.

Джерело:КИЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ КЛІНІЧНИЙ ЕНДОКРИНОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР